Таке шалено прекрасне життя. Емілі Генрі.

Двоє журналістів. Одна історія кохання. І карколомний сюжетний поворот...

Аліс Скотт — невиправна оптимістка, яка досі мріє про великий письменницький прорив. Гейден Ендерсон — вічно похмурий журналіст, лауреат Пулітцерівської премії. Обоє приїжджають на залитий сонцем острів Малий Півмісяць з однією метою: написати біографію жінки, яку вже багато років ніхто не бачив. Або принаймні зустрітися з літньою пані, яка стверджує, що вона і є Марґарет Айвз — трагічна спадкоємиця, колишня улюблениця таблоїдів і донька однієї з найвідоміших (і найскандальніших) родин ХХ століття.

Марґарет запрошує їх обох на місячний випробувальний термін, після якого вирішить, кому довірити свою історію. І Аліс має всі причини не втрачати рішучості.

Та є одна проблема: Марґарет відкриває кожному з них лиш окремі фрагменти своєї історії. Вони не можуть обмінятися ними, щоб скласти повну картину, — заважає залізобетонна угода про нерозголошення. І ще дещо: незручний потяг, який щоразу спалахує між ними, варто опинитися в одній кімнаті.

І дедалі очевидніше, що їхня власна історія — як і історія Марґарет, — може виявитися романтичною, детективною чи трагічною. Залежно від того, хто її розповідає.